Тематичні карти

Туристичне бінго

Тепер ви зможете досліджувати туристичні принади нашої громади у форматі гри! На учасників чекають 25 цікавих завдань: від “почухайте вівцю за вухом” до “випийте каву з сіллю” у Дрогобичі, Стебнику, Волі Якубовій, Рихтичах та інших локаціях нашої громади. Вперед до пригод!

Дитяча мапа міста

Дрогобич – місто з унікальною архітектурою, побутом та культурою, яке може захопити не тільки дорослих, але і дітей. На “Дитячій карті” промарковано та описано 32 локації, які точно зацікавлять малечу.

Храми Дрогобицької громади

Дрогобицька громада славиться старовинними храмами. За допомогою цієї карти ви зможете відчути атмосферу дерев’яних церков, відвідати храми різних конфесій та познайомитись з їхніми особливостями, побачити унікальні іконостаси, стародруки, розписи, дізнатись цікаві легенди тощо.

Туристична карта храмів Дрогобицької територіальної громади

Загальна мапа міста

Карта, яка допоможе зробити мандрівку Дрогобичем незабутньою. Тут промарковані основні архітектурні пам’ятки міста, визначні будівлі, заклади харчування та їхні гастро-фішки. Також описано план на день у Дрогобичі, щоб ви змогли відвідати найкращі місця соляного міста.

Місцями Бруно Шульца

Польський письменник єврейського походження Бруно Шульц називав Дрогобич “республікою мрій”, “особливою провінцією”, “містом цинамонових крамниць”. Тут можна прогулятися невеличкими вуличками, оглянути архітектуру різних століть і навіть заблукати у будинках кольору кориці (саме вони створюють неповторну атмосферу Дрогобича). На карті нанесено місця, пов’язані із життям та творчістю видатного письменника.

Нафтова карта Дрогобича

Локації маршруту пов’язані з нафтою, оскільки місто Котермака, як і сусідній Борислав, завдячують своєму розвитку саме «чорному золоту». Також маршрут замаркований “нафтовими” інсталяціями, які стануть чудовими місцями для фото.

Соляний Шлях

Дрогобиччина – серце солеваріння. Тут починався Соляний шлях до середньовічної Європи. Маршрут, яким сіль доставляли на продаж, називали Соляним шляхом. Галицьку сіль возили до сучасних Волині, Подніпров’я, Поділля, до Угорщини, Польщі та Литви. Що більша відстань транспортування – то вища ціна. До речі, шляхи могли зватись соляними, бо з валок «біле золото» потроху висипалося на дорогу, залишаючи сліди.